З початку повномасштабної війни в Україні кордон сусідньої Польщі перетнули 9 мільйонів українців. Ця країна прихистила найбільше наших громадян. З самого податку вторгнення волонтерами було організовано безліч безкоштовних маршрутів у різні міста Європи. Але більшість наших громадян все таки «осіли» у Польщі.
Основною мотивацією залишитись тут, крім, звичайно, особистої безпеки, українці називають близькість кордонів з Батьківщиною, спорідненість культур українців та поляків, зрозумілу мову, доброзичливе ставлення поляків до біженців з України.
Однак, вродовж року багато хто пожалкував, що не ризикнув і нe поїхав далі Європою. Адже Польща не в змозі забезпечити виплати житло та харчування всім, хто приїхав, як, наприклад, у Німеччині та інших країнах Європи. Тож українці змушені вирішувати свої проблеми самотужки.
Отже, які основні труднощі адаптації українців у Польщі.
Найвагоміші труднощі, які спонукали біженців повертатися до України:
- Пошук і оренда житла;
- Мовний бар’єр;
- Працевлаштування;
- Пошук школи або дитячого садочку для дитини;
- Доступність медицини;
- Брак грошей на проживання;
Найгостріша проблема, то житло
Від початку війни потік переселенців намагалися розміщувати в таборах для біженців. Польські посадовці облаштували для цього школи, пансіонати,торгівельні центри і навіть, ангари. Всі ці приміщення були в короткий термін обладнані ліжками, кімнатами гігієни, приміщеннями для прийому їжі, а також пралками, засобами гігієни.
Волонтери забезпечували теплими речами та продуктами харчування. Тож на перших порах люди отримували неабияку підтримку і з теплом згадуть той час. Але умови проживання в таких центрах далекі від ідеальних і біженці, особливо з дітьми, звірятами чи літніми батьками змушені були шукати та знімати квартири чи кімнати.
Ось тут і було найбільше розчарування. Переселенці з України створили великий попит, через що житло у Польщі значно подорожчало і його було важко знайти. Квартиродавці ставили умови, часто виконати які не було можливості.
Наприклад, не здавали кімнати та квартири переселенцям з дітьми, вимагали прописку, або адресу, куди сім’я може виїхати, якщо порушить умови. Звичайно, у біженців, що вперше вимушено опинились у країні не було таких адрес. Дуже важко було зняти квартиру з собаками, особливо великими. Через це багато українців змушені були залишати своїх звірят в Україні, або віддавати на перетримку. Знайти квартиру заважав мовний бар’єр: поляки просто не розуміли, що їм говорять і клали слухавку.
Фінансові складнощі
Суттєва частина українців фінансово не могла собі дозволити зняти навіть кімнату. Через це багато хто поїхав шукати прихистку в інші країни. Декотрі змінили великі міста на менші, адже там оренда коштує дешевше.
Частина українців відразу по приїзду потрапила через волонтерів до польських сімей. А польська держава розробила спеціальну програму «40+». Поляки стали отримувати виплати за прихисток біженців – по 40 злотих за особу на день. Однак пізніше Польща додала до спецзакону термін – лише 120 днів після приїзду. Тож, коли строк закінчувався, ці люди також змушені були орендувати житло.
Наразі більшість українців, що залишились у Польщі знімає квартири, будинки або кімнати. Втім, опитування свідчать, що більшість біженців незадоволені помешканнями, в яких їм доводиться проживати: умови життя важко назвати хорошими.
Психоемоційні проблеми біженців
Труднощі адаптації у чужій країні не давали людям, що втекли від жахіть війни, почуватись захищено. Звичайно над головою не літають бомби, у польському небі не рвуться снаряди, але пошук житла, праці, шкіл чи дитсадочків без знання і розуміння мови, з обмеженим бюджетом – то ще той квест. Найважче адаптуються в нових умовах люди похилого віку та діти.
Труднощі адаптації позначаються на здоров’ї і часто вони потребують корекції психоемоційного стану з психологом. У дітей шкільного віку проблема адаптації є найбільшою загрозою. Учні хвилюються за погані оцінки, нерозуміння матеріалу, взаємини з однолітками.
Батьки нарікають на відсутність українських класів. Але з часом все одно пристосовуються, дуже важко лише перші півроку, кажуть переселенці.
У людей старшого віку справи з психоемоційним здоров’ям значно гірші. Українці нарікають на відсутність сталого побуту, планів на завтра. Їх пригнічують фінансові негаразди, адже пенсії в багатьох з них менші за 300 злотих. Також на емоційний стан біженців від війни впливає неможливість бачитися з родичами, повернутися до домівок, адже вдома ще гірше. Загалом вони почуваються самотніми, непотрібними, страждають від неможливості виразити свої почуття, поділитися наболілим з близькими. За словами психологів, усіх без винятку переселенців пригнічує невизначеність ситуації та невпевненість у майбутньому. Частина українців відчуває провину за свій від’їзд, особливо коли родичі, що потребують допомоги, залишились в Україні.
Доступ до медицини
Серед інших проблем біженці з України називають труднощі з отриманням медичної допомоги. Через мовний бар’єр, великі черги до вузьких спеціалістів, високу вартість консультацій у приватних медичних закладах. Недоступність польських лікарів є причиною виїздів хворих до України, щоб потрапити до свого лікаря чи швидко зробити потрібне обстеження. Серед чинників, що спричиняють поїздку до України українці називають потребу полікувати зуби, поставити коронки, імпланти, відвідати гінеколога, провести оперативні втручання.
Проблеми з оформленням документів
Майже недоступна більшості біженцям і юридична допомога. Загалом,через незнання польської мови. З цієї ж причини переселенці мають труднощі з пошуком роботи, складанням резюме, заповненням різноманітних заяв та довідок.
Заможні українці, що мають бізнес в Україні і не потребують праці у Польщі, також серед негараздів адаптації в країні називають проблему з документами. А саме: невизначеність процедури переміщення між країнами Євросоюзу. Причина полягає у тому, що деякі з них мають намір подорожувати: вивезти дітей до моря, або відвідати родичів у інших країнах. Але побоюються неприємностей на кордонах інших країн, адже візи не мають, а діти не мають навіть Дії.пл
Відношення поляків
Є поодинокі випадки, коли поляки не розуміють ситуації, нарікають, що українців забагато та посилають їх їхати далі в Європу. Втім, більшість місцевих налаштовані до біженців позитивно. Від пересічних поляків військові мігранти отримують найбільше допомоги.
Українці свідчать, що саме тепле відношення поляків допомогло пережити наслідки психологічної травми на початку війни, а їх колосальна допомога житлом, продуктами, порадами – налаштувати побут і знайти точку рівноваги у найскрутніші часи.
Впродовж року велика частина вимушених мігрантів змогла знайти роботу, яка пасує, прилаштувати своїх дітей до навчальних закладів, а хтось навіть знайшов собі пару серед громадян іншої країни.
Тому повертатися найближчим часом не збираються. На рішення залишитися в Польщі, незважаючи на тяжкий процес адаптації, впливають бойові дії в Україні. Багатьом людям просто вже немає куди повертатися, тому вони всіма силами намагаються адаптуватися та побудувати своє життя на польській землі.