По-перше, в університеті під час навчання студенти мусять здати кінцевий лікарський екзамен. На ньому кожен студент отримує певну кількість пунктів. Щоб дістати спеціальність дерматолога, наприклад, треба мати космічну кількість пунктів. Нема пунктів – нема інтернатури.
По-друге, праця в приватних закладах лікарям краще оплачується і їм вигідно відкрити приватний кабінет і працювати на себе, ніж співпрацювати з NFZ. Бо NFZ то контроль, штрафи, купа непотрібної документації, звіти і таке інше. А зарплата часто менша. Наприклад, щоб відкрити приватний кабінет УЗД в Польщі треба пройти навчання і одразу працювати. Щоб виконувати УЗД на NFZ лікар повинен 2 роки пропрацювати виконати не менше 800 обстежень, добре здати екзамен, мати певну кількість годин небезкоштовного навчання, зібрати купу документів. Тому, лікарі вибирають менш тернистий шлях без нервів: одразу після навчання відкривають свій кабінет і заробляють гроші приватно. Бо стати спеціалістом важко, а оплата в державних кабінетах – нижча. Страждає в цій ситуації пацієнт: він або платить гроші приватній клініці або чекає на послугу у черзі.
По-третє, то доступність роботи в Європі. Поляки закінчують медичні університети від Унії Європейської. Такий диплом дозволяє працювати по всій Європі. Треба лише здати мовний екзамен. Тож, їдуть до Швеції чи Німеччини і працюють за гідну оплату.