Зараз українці проходять через низку тяжких випробувань. Звуки сирен, хронічне відчуття страху за свої життя та життя дітей, відсутність контролю впливають на настрій і стан здоров’я. На початку війни в багатьох ще були сили, оптимізм, жага до швидкої перемоги. Але бойові дії затягуються: війна надовго прийшла в домівки українців. Багато з них стали біженцями. Вони весь час живуть в режимі очікування. Очікують на закінчення війни, на закінчення бомбардувань, на закінчення безкінечних гучних повітряних тривог, на повернення з фронту родичів.
Поступово з плином часу у багатьох і на фронті і в тилу і в міграції з’являється відчуття, що перемога не буде так швидко, як бажалось. Війна по об’єктивним причинам затягується на невизначений час і знову і знову потребує нових жертв: людських, моральних, психічних. І тут на передній план виходять особливості людської психіки. Синдром втоми від війни — то стан нервової системи, який переважно настає після третьої доби воєнних дій. Нервова система не може нормально функціонувати через сильні емоційні реакції та відсутність звичайної рутини. Цей синдром в різних формах проявляється і у воїнів, і у людей в тилу, у міжнародних партнерів, в політичних елітах різних держав.