Охочі допомогти, повинні знати, що кількома реченнями розв’язати проблему неможливо. Інколи просто потрібно дозволимо цим людям пережити свої емоції, котрі часто не дають їм спокійно спати. Ще одним важливим кроком в цій ситуації є прийняття ролі, в якій людина опинилася. У людей з провиною вцілілого не працюють поради „покричи, поплач”, бо в умовах війни це може призвести до катастрофи. Вони доречні лише в мирний час. В часі війни не треба оперувати до емоцій – лише до тіла і контроль над мисленням. Варто уникати фраз: „що ти зараз відчуваєш?”, „поплач, стане легше”, „випусти свою агресію”.
Потрібно також нагадувати таким людям, що знаходячись у безпеці, вони можуть допомогти та бути корисним Україні та своїм близьким більше, ніж удома, у ситуації тривоги та страху за власне життя. Варто зазначити, що зараз синдром вини вцілілого відчувають майже всі українці та всі іноземці, які стежать за подіями в Україні. Ця інформація може принести полегшення, оскільки свідомість того, що інші також відчувають це, може зблизити вас у важкі часи. Втім, допомога фахівця часто є необхідністю.