З одного боку, ми відчуваємо, що ми потрібні, а з іншого – живемо звичайним життям. Наші діти ходять до школи, ми сміємося, зустрічаємося з друзями. Мимовільно з’являються думки, чи це добре, чи ми взагалі можемо продовжувати жити «нормально». Як впоратися з відчуттям провини? І як не зійти з розуму від цих емоцій? Синдром провини вцілілого – це психологічний механізм, який деякі люди використовують для боротьби з травматичними для них подіями. Людина, яка страждає від почуття провини за те, що вижила, часто втрачає сприятливі можливості в житті, ізолює себе від інших, може „карати” себе. Одним словом, запускає режим саморуйнування. Важливо пам’ятати, що ми не маємо впливу на все, що відбувається і не потрібно звинувачувати себе в тому, що сталося.
Почуття провини – це дуже складна емоція. Деякі можуть відчувати провину лише тому, що їм вдалося врятувати себе чи своїх близьких, а інші будуть звинувачувати себе в тому, що не мають цього почуття. Розвиток симптомів завжди індивідуально залежить від того, як функціонує психіка даної людини. Пам’ятайте, що всі ми відчуваємо по різному. Кожна людина має свій власний досвід, темперамент та ресурси. Також все залежить від того, чи психіка людини спроможна впоратися з травматичним досвідом та стресом.