Одна справа діагностувати такі настрої у певної групи поляків, розчарованих реальністю, переконувати потенційних виборців, що політика «Конфедерації» передбачає висунення Києву жорстких умов та обмежень участі Польщі у міжнародній коаліції підтримки України. А інша — опинитися в Сеймі як потенційно третя політична сила. Втім, варіант продовження критичної риторики щодо України залишається, бо він ефективний.
Якщо проаналізувати інтерв’ю з політиками «Конфедерації», вимальовується образ політичної концепції, прикритої квазіпрагматизмом і так званим реалізмом, яка ще не стикалася з реальною політикою та дипломатією. Нагадаю, ще до виборів один з партійців «Конфедерації» Славомір Ментцен заявляв: «Ми не можемо випросити ексгумації жертв Волинської різанини. Чи польська влада може хоч трішечки подбати і про польський інтерес? Адже добитися цього — елементарно просто. Досить сказати українцям, що через нашу територію не пройде ні одна одиниця зброї, поки вони не вирішать справи Волині. Адже вони не програють війну з Росією нам на зло. Так, вони воюють теж у наших інтересах, але передусім у власних. Тож хай урешті почнуть поводитись відповідно до обставин. Якщо вони щось хочуть від нас, то хай нам дадуть щось взамін».